1. Технологія В.Сухомлинського.

Автор – В.Сухомлинський.

Суть технології. Основоположною у науково-теоретичних працях і практичному досвіді В.Сухомлинського є його філософсько-педагогічна система ідей та поглядів на дитину як на найвищу цінність. Педагогіка В.Сухомлинського - це педагогіка серця, дитиноцентризму й толерантності, яка базується на ідеї наближення навчально-виховного процесу до природи конкретної дитини. Педагог створив таку психолого-педагогічну систему, в якій усе зосереджено навколо дитини-людини, це педагогіка, побудована на утвердженні тієї філософської істини, що освіта, виховання й розвиток людини мають передбачати, передусім, утвердження гармонії розуму й серця. Уроки мислення сприяють розумовому, мовленнєвому, духовному розвитку дошкільнят і вихованню в них ціннісного ставлення до природи. Діти вчаться розуміти й любити її, починають дивитися на неї іншими очима, стають активними її захисниками. Розроблені педагогом основні норми моральної вихованості для дітей ґрунтуються на творчому використанні багатого потенціалу загальнолюдських моральних цінностей і є складовою частиною його цілісної педагогічної системи.

2. Технологія Софії Русової (“Український дитячий садок”).

Автор – Русова С. 

Суть технології. Вченою обґрунтовано умови гармонійного виховання у ДНЗ: виховання повинно бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини, національним, відповідати соціально-культурним вимогам часу, вільним, незалежним від тих чи інших урядових вимог, вибудовуватись на ґрунті громадської організації. Принципами побудови українського ДНЗ повинні бути: гуманізм, демократизм, науковість, національний дух. Їх реалізація забезпечуватиме етнізацію особистості, входження дитини у духовний світ і традиційне життя українського народу, плекання національної та загальнолюдської культури.

3. Педагогіка М. Монтессорі (“Будинок вільної дитини”)

Автор – Монтессорі М. 

Суть технології. Створення предметно-просторового середовища, у якому дитина зможе найповніше реалізувати свої природні здібності та задатки. Діяльність дитини повинна бути вільною та самостійною. Педагог використовує у роботі самонавчальні засоби – матеріали, з якими вихованець працює, наслідуючи педагога, діючи за зразком, а потім самостійно приступає до їхнього виконання. Індивідуалізація розвитку дошкільників реалізується через взаємодію з матеріалами, з урахуванням права вибору дітей, природних потреб та вікових особливостей.

4. Методика навчання дітей раннього віку Глена Домана.

Автор – Глен Доман.

Суть технології. Глен Доман — американський лікар-нейрохірург, який займався розробкою системи реабілітації дітей з важкими порушеннями в роботі мозку. У цій програмі особлива увага приділена карткам з комбінаціями яскравих точок, зображеннями різних предметів, зі словами. Коли безнадійно хворі і відсталі діти почали не тільки наздоганяти, а й випереджати однолітків в інтелектуальному розвитку, з'явилася ідея використовувати цей метод у навчанні нормальних дітей. Глен Доман удосконалив свою програму, і вже понад півстоліття вона є однією з найпопулярніших в ранній педагогіці. Основний постулат методики: «Мозок росте тільки коли він працює». Тому з самого раннього віку дитячий мозок треба завантажити. Навчання за Доманом нагадує введення інформації в комп'ютер. З трьохмісячного віку дитині з певною частотою за кілька секунд демонструються картки з комбінацією картинка + слово або просто слово. З часом ці картки поділяються на тематичні серії. Такі заняття треба чергувати зі спеціальними фізичними вправами, адже розвиток мозку неможливий без належної рухової активності. Керуючись цими принципами, за твердженням автора, будь-яку дитину можна виховати генієм.

5.Вальдорфська педагогіка (“Вальдорфський дитячий садок”).

Автор – Штайнер Р.

Суть технології. Стрижнем педагогіки є принципи індивідуального підходу, свободи у вихованні, питання режиму дня й ритму року. Вальдорфська школа функціонує на засадах самоуправління, що характеризується відсутністю вертикальної структури влади, підпорядкування. Основним завданням ДНЗ є догляд за органами чуття дитини. Цьому сприяє обладнання й організація роботи дошкільного навчального закладу, який функціонує як велика сім'я. Ігри й заняття постійно чергуються, створюючи сприятливі для дитини ритми самостійних та організованих занять. Дитина вчиться відкривати існування власного внутрішнього світу, центром якого є сім'я – батьки й дитина.

6. Система освіти “Довкілля”.

Автор – Ільченко В.

Суть технології. Система освіти “Довкілля” формує цілісну свідомість людини, яка здатна брати відповідальність за своє майбутнє та майбутнє рідної землі, народу, виховує ціннісне ставлення дитини до себе, до світу, що ґрунтується на почутті любові до навколишньої дійсності, “совісті” – намаганні почути звуки кожної живої істоти, зрозуміти її, щоб жити у злагоді із собою, природою. Програма “Довкілля” як дидактична система викладання предметів природничого циклу альтернативна до традиційного підходу.

7. Методика Т.О. Піроженко “Мовленнєве зростання дошкільника”.

Автор – Піроженко Т.О.

Суть технології. Пропоновані параметри мовленнєвого становлення дошкільника представлені з позицій комунікативного підходу до розвитку засобів мовлення. Принциповою позицією цього підходу є твердження про те, що міжособистісна взаємодія – основа взаєморозуміння. Неможливо зрозуміти іншу людину поза особистісних контактів з нею. Мета і результат мовної взаємодії – розуміння – відбувається лише за умови, коли реалізуються міжособистісні відносини між людьми. Комунікативний підхід до діагностики розвитку мовлення розглядає дитину як активного й ініціативного учасника соціальної взаємодії, в якій дошкільник має не лише засвоїти суспільний досвід (мову), але й щоразу самостійно застосовувати засвоєне, робити свій власний вибір адекватних до ситуації засобів спілкування, нарешті, створювати свої власні засоби для реалізації мети взаємодії. Через те, в комплексному підході такою важливою є саме діагностика (і своєчасне формування!) потреб, мотивів спілкування, інтересів, бажань, ціннісних орієнтацій, пов'язаних із людиною. Координати “людина” та “її ставлення до інших” є найважливішими для мовленнєвого становлення дошкільника. Отриманий під час діагностики матеріал дає змогу охарактеризувати форми взаємин між дитиною і дорослим, допомагає визначати комунікативну спрямованість і готовність дитини до комунікації.

8. Технологія фізичного виховання дітей М.Єфименка (“Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей”). 

Автор – Єфименко М. 

Суть технології. Проведення фізкультурних занять у формі ігрових дійств. Форма фізичної активності дітей – горизонтальний пластичний балет (“пластик-шоу”), що поєднує музичність, хореографічність, естетичність дійства. Його скорочені програми використовують як фізкультурні хвилинки, паузи, а також як розваги і свята. Ігрова взаємодія з дітьми реалізується в рамках ігрової теми як великої тематичної гри (макрогри), що триває протягом одного чи кількох занять. Спільна мета та сюжетна лінія містить кілька міні-ігор, ігор-вправ.

9. Технологія розвитку творчої особистості Г.Альтшуллера. Теорія розв язання винахідницьких завдань.

Автор – Альтшуллер Г.

Суть технології. Основне завдання – навчати дитину розв'язувати проблеми різного рівня складності з використанням винахідницьких завдань. Основна ідея технології полягає у тому, щоб переводити завдання з нижчого рівня складності на вищий. Для її успішної реалізації потрібно навчити дитину виявляти проблеми, з’ясовувати, чому легкі завдання розв'язуються просто, а важкі – складно. У роботі з дітьми дошкільного віку використовують колективні ігри, ігри-заняття, під час яких діти вчаться спостерігати навколишню дійсність, виявляти суперечливі властивості предметів, явищ, шукати відповіді на поставлені питання. Педагог орієнтується на вільний та самостійний вибір дитини – предмета, матеріалу, виду діяльності.

10. Методика використання схем-моделей для навчання дітей описовим розповідям. 

Автор – Ткаченко Т.

Суть технології. За цією методикою для роботи використовується аркуш картону 45х30 см, поділений на шість квадратів (за кількістю характерних ознак предмета або об’єктів чи пір року, про які потрібно розповісти). Дітей навчають знаходити головні, суттєві ознаки предмета, відрізняти їх від другорядних. Навчаючи старших дошкільників складанню описових розповідей, використовують схеми-моделі. Діти вибудовують розповідь з дотриманням послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, дії. Використання схем при складанні описових розповідей допомагає дітям засвоїти порівняння предметів не в загальній формі – чим подібні, або чим відрізняються предмети, а диференціювати. порівнюючи предмети за формою, величиною, кольором тощо.

11. Методика використання схем-моделей у лексично-граматичній роботі. 

Автор – Крутій К.

Суть технології. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, формування у них уміння користуватися основними логічними прийомами і операціями є одним із важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. Пропонується наступна схема ознайомлення дітей із предметами: 1) первинне ознайомлення з предметом і його назвою; 2) дослідження властивостей предметів: колір, відтінки, форма, розмір, звуки, шуми; співвідношення в просторі; вага; властивості поверхні; ритм; рух предмета; назва деталей предмета; 3) групування. Узагальнення і найпростіша класифікація предметів, формування родових і видових понять, наступна класифікація – диференціація родових понять; 40 розвиток елементів логічного мислення шляхом складання моделей, схем, коректурних таблиць разом із дітьми.

12. Особистісний розвиток дитини засобами взаємодії різних видів мистецтв.

Суть технології. Ця технологія залучає дитину до творчого пошуку, розвиває її здібності, творчий потенціал.

13. Поліхудожній розвиток дітей дошкільного віку в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу.

Суть технології. Відбувається самоствердження дитини в найбільш значущій для неї сфері поліхудожньої діяльності (музичної, хореографічної, театралізованої, образотворчої).

14. Методика розвитку творчих здібностей на заняттях з малювання.

Автор – Шульга Л.

Суть технології. Діти зображають навколишнє тільки після емоційних зустрічей з ним у процесі спостереження, розгляду картин, слухання музики, читання, розповідання. Головне завдання організації зображувальної діяльності – виховання естетичних почуттів, а допоміжне – навчання технічним прийомам. Чим більше органів чуття беруть участь у сприйманні навколишнього, тим повнішими будуть уявлення, глибшим – пізнання.

15. Методика навчання дітей читанню М.Зайцева.

Автор – М.Зайцев.

Суть технології. Російський психолог Микола Олександрович Зайцев розробив унікальну методику навчання читанню і лічби на основі оригінальних кубиків. Кубики різних розмірів заповнюються відповідним матеріалом, у залежності від складу (дзвінкі - залізячками; глухі - деревинками; "золоті", голосні - мідними монетками). До того ж за визначеними буквами закріплені певні кольори, які допомагають на асоціативному рівні запам'ятати основні правила фонетичного розбору. 

Навчання спирається на сприйняття (зір, слух, тактильні відчуття, інтуїцію), мислення активну практичну діяльність дитини, розвиває її пізнавальні здібності. "Кубики Зайцева" дозволяють навчити дитину плавному складовому читанню, минаючи етап складового уривчастого читання, значно скорочують час оволодіння читанням цілими словами, закладають основи грамотного письма. Навчальний пакет містить у собі: кубики, таблиці, аудіокасету і керівництво для батьків. 

Посібники Зайцева призначені для організації розвиваючого простору для дітей дошкільного і шкільного віку, що дозволяє бажаючим педагогам творчо підходити до готових програм, змісту освіти, способам подачі інформації (методам і прийомам); вносити в роботу елементи дослідницької діяльності; кардинально скорочувати час оволодіння навичками рахунку, читання, грамотного письма. 

Система Зайцева дає прекрасну можливість для професійного росту вчителів, колективної творчості педагогів і дітей, формування цілісної неспотвореної системи поглядів. І діти, і дорослі при цьому зберігають фізичне і щиросердечне здоров'я (а часто і відновлюють його), тобто ставиться заслін багатьом проблемам і майбутнім хворобам, які ми звикли вважати природними в процесі навчання, таким, як проблеми зору, хребта, купи стресів і комплексів («дидактоневрозу») і, як результат, соматичні захворювання. 

16. Розвиваючі ігри Нікітіних.

Автори - Борис Павлович і Олена Олексіївна Нікітіни, класики вітчизняної педагогіки та автори ряду розвиваючих ігор для дітей.

Суть технології. Методики раннього розвитку дітей, в першу чергу, базуються на відповідних дитячих іграх. За методикою Нікітіних вони повинні включати в себе спільну діяльність дитини і батьків. Вони мають великий потенціал, тому що їх можна підлаштувати під себе, під свій рівень розвитку, під свої інтереси. Кожна «Нікітінська» дитяча гра надає можливість подумати над тим, що до неї додати, як її поліпшити; така варіативність завдань заздалегідь продумана, адже вона спрямовує дитину до творчої роботи. В основному ці ігри мають форму головоломок, направлених на розпізнавання і добудови образів, інакше кажучи, на розвиток логічного і творчого мислення. Кожна гра по методиці Нікітіних є набором завдань, вирішення яких дитина шукає за допомогою кубиків (кубики Нікітіна), квадратів з картону, деталей з конструктора і т.д. Завдання, які ставляться перед дитиною, мають різну форму: у вигляді інструкції, креслення, моделі. Таким чином дитина знайомитися з різними способами передачі інформації. Завдання задаються за принципом від простого до складного і мають дуже широкий діапазон. 

17. Педагогіка Амонашвілі.

Автор – Ш.Амонашвілі.

Суть технології. Система виховання та навчання за Ш.Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні творчістю і співпрацею педагогів із дітьми, де в якості педагогів розуміються також батьки. Гуманна педагогіка є педагогікою дисципліни, любов до дитини не може шкодити їй. За Амонашвілі, дітям необхідно пропонувати такі справи, за які вони можуть братися не колись, а зараз же, і перші кроки мають приводити їх до перших успіхів, а не невдач. На думку педагога-новатора, головне у навчанні – це заохочувати дітей до власного пошуку, власного шляху пізнання світу, необхідно вчити їх самостійності, готувати до дорослого життя. В цьому і полягає роль і обов’язок вчителя та вихователя. Моральною основою дитячої кооперації в системі Ш.Амонашвілі є здатність радіти успіхам інших, готовність прийти на допомогу, причому не тільки в межах свого колективу: старші діти допомагають молодшим, беруть над ними шефство. Цікавими методичними новаціями у цій концепції є:

- недопустимість порівняння дітей між собою („він у нас найрозумніший, беріть із нього приклад”);

- навчання одразу на кількох доступних дітям рівнях, наприклад, читання можливе від знайомства з буквами для одних до  читання для інших;

- співучасть дітей у побудові занять, у складанні завдань, утворенні власного підручника, в плануванні відповідей.

18. Авторська інтегрована освітня технологія Якименко Світлани Іванівни 

Педагогічною філософією технології С.І.Якименко є слова: «Дитина повинна бути щасливою».

Стрижневою ідеєю інтегрованої особистісно-орієнтованої освітньої технології є формування цілісного світогляду дошкільників та учнів молодшого шкільного віку. У дітей в цьому віці досить рано з’являється свій «образ світу», який характеризується цілісністю сприйняття довкілля. Такі складові світогляду як світосприйняття, світовідчуття, світоспоглядання, світорозуміння, сприяють формуванню цілісності знань дитини про навколишній світ та стають підґрунтям для формування її концепції «Я – Людина». Запропонована технологія базується на принципі гуманізації освіти та сприяє створенню інтегрованого освітнього простору, що окриляє дитину.

Сучасні експериментально апробовані освітні технології (2012р.) 

– «Психолого-педагогічне проектування взаємодії дорослого і дитини», 

автор – доктор псих. наук, професор Піроженко Т.О.;

– «Інтегрована особистісно-орієнтована освітня технологія у дошкільному навчальному закладі та загальноосвітньому навчальному закладі 

І ступеня», автор – доктор пед. наук, професор Якименко С.І.;

– «Поступально-висхідне формування особистості від дошкільного віку до випускних класів школи», автор – доктор пед. наук, академік Богуш А.М.   

Триєдина мета заняття

Розвиваюча: при навчанні розвивати у вихованців пізнавальний інтерес, творчі здібності, волю, емоції, пізнавальні здібності - мова, пам'ять, увагу, уяву, сприйняття.                                                                                                      

Виховна: формувати моральні якості особистості, погляди і переконання.

Освітня: підвищувати рівень розвитку дитини .  

У кожному занятті виділяють три основні частини, нерозривно пов'язані загальним змістом і методикою:

·        Вступна частина (організаційний момент із метою сприяння виникнення інтересу до змісту заняття); постановка мети

·        Основна частина (пояснення шляхів її досягнення; організація активної пізнавальної та практичної діяльності дітей)

·        Підсумкова частина (аналіз діяльності дітей, участі у занятті).

Тривалість занять поступово зростають:

·        для дітей третього року життя  -10- 15хв.;

·        для дітей четвертого і п'ятого року життя  - 15 — 20 і 20-25 хв.;

·        у старшому дошкільному віці - 30 -35 хв. кожне;

При цьому тривалість заняття може бути дещо збільшена чи зменшена вихователем — залежно від коливань інтересу, бажань дітей складності завдань . Розпочата на занятті навчально-пізнавальна діяльність дітей може мати продовження у повсякденному бутті, розгортатися далі у серії бесід, розмов з малюками, організованих і самостійних ігор, спостережень та в інших формах роботи.

Як розвивати увагу та пам'ять 

(з журналу "Зростаємо разом" № 4 2009)

Уміння оперувати декількома поняттями одночасно, виконувати одну дію, при цьому пам’ятаючи про те, яким повинен бути наступний крок, виявляються необхідними за найрізноманітніших видів діяльності. Під час читання важливо не забути початок слова, поки читаєш його до кінця; під час перерахування потрібно пам’ятати, скільки всього збирався взяти; поки розмовляєш по телефону — не забути про молоко, що може збігти; зачиняючи двері — згадати про ключі.

Як навчити цього маленьку дитину? Як розвивати у неї здатність до цього?

Для розвитку уваги та пам’яті можна запропонувати такі завдання:

• Розгляньте разом із дитиною дві знайомі маленькі іграшки, а потім сховайте у неї на очах під склянки, що перевернуті догори дном (або затисніть їх у кулаках) і запропонуйте дитині знайти ту іграшку, що ви назвете.

• Розгляньте разом із дитиною і назвіть із використанням відповідного жесту дві картинки на картках, а по-тім переверніть їх на очах у дитини, запитуючи: «Де собачка?», «Де киця?» тощо. Дитина повинна знайти потрібну картку.

• Сховайте на очах у дитини під склянками три, а потім чотири маленьких іграшки і запитайте, наприклад: «Де машинка?» Дитина піднімає потрібну склянку, розглядає та катає машинку. Потім знову сховайте іграшку під склянку і запитайте: «Де киця?» Коли дитина навчиться знаходити іграшки, можна запропонувати їй таке саме завдання, але з використанням карток (іграшки, продукти, тварини, одяг, меблі тощо). Розгляньте разом із дитиною та назвіть із використанням відповідного жесту три, а потім чотири картинки на картках, а потім переверніть їх на очах у дитини, запитуючи, наприклад: «Де стілець?» або «Де чашка?» тощо. Дитина повинна знайти потрібну картку. Підтверджуйте заохоченням правильність виконання завдання: «Так, молодець, це чашка!»

• Можна розглянути і перевернути дві картки та запитати дитину, показуючи на закриту картку: «Що тут?» Дитина повинна назвати, а потім відкрити картку і перевірити правильність відповіді.

• Попросіть дитину принести який-небудь предмет, що перебуває поза її полем зору, наприклад, у сусідній кімнаті. Добре урізноманітнювати такі прохання, щораз просячи принести щось новеньке. Дитина повинна зрозуміти, що саме її просять зробити, піти до іншої кімнати, знайти потрібну річ і принести її.

• Залучайте дитину до хатнього господарства. Вона може діяти, наслідуючи вас, наприклад, разом із вами прибирати посуд зі столу або виконувати окремі маленькі доручення. Якщо дитина не виконує вашого доручення, зробіть те, що ви просили, спільно із нею. Така діяльність може також сприяти розвитку мовлення. Обговорюйте те, що відбувається. Особливо виділяйте емоційні моменти: «Ой, калюжа!» або «Ой, упало!», «Ой, пече!», «Важко!» тощо.

• Посадіть за стіл велику та маленьку лялечку, викладіть на стіл, наприклад, чашки, тарілки, ложки й виделки. Запропонуйте інструкції на зразок: «Дай цій ляльці чашку і виделку», «Дай великій ляльці тарілку» тощо.

• Запропонуйте дитині ляльку та ведмедика, гребінець і виделку. Попросіть її розчесати ведмедика виделкою або погодувати ляльку гребінцем.

• Збільшуйте час утримання уваги. Коли дитина просить щось у вас, можна іноді не відразу виконувати її прохання, наприклад: «Налити тобі сік? Зараз, я витру зі столу та наллю». Таке очікування навчає дитину зберігати увагу протягом деякого часу. Час очікування для маленької дитини повинен бути досить коротким і може становити декілька хвилин. Поступово він значно збільшується, і дитина, яка підростає, не забуде про те, що вона хотіла переглянути мультфільм, навіть якщо відкласти перегляд на годину.

• Коментоване малювання. Намалюйте серію примітивних, символічних картинок, що розповідають про якусь відому вашій дитині справу. Наприклад, можна зробити «книжку» «Мій день» або «Ми гуляємо». Попросіть дитину розповісти, що вона робить на кожній із цих картинок, ставте їй запитання, щоб збільшити кількість подробиць.

• Розігрування з дитиною спектаклів-казок «Колобок», «Ріпка», «Рукавичка». Вони вимагають запам’ятовування  й  повторення дій персонажів та їхніх  реплік.  Для  інсценування можна використати плюшеві іграшки або персонажів, що вирізані з картону.

• Залучайте дитину до всіх видів діяльності, якими займаються інші члени сім’ї. Вона повинна поступово опанувати побутові навички. Слушним періодом для цього є той момент, коли дитина сама хоче допомагати вам, наслідуючи, виконуючи ті самі дії, або виконуючи на ваше прохання окремі дії. Наприклад, коли готуєте суп, попросіть дитину дістати каструлю та віднести її на стіл. Ріжучи овочі, можна дати їй до рук пластмасовий одноразовий ножик і запропонувати різати їх спільно з вами. Те саме необхідно робити під час прибирання, миття підлоги, миття посуду, прання, праці на городі тощо. Обговорюйте із дитиною все, що ви робите.

• Вишикувавши мотрійок за зростом і поклавши тарілки перед дитиною, попросіть: «Дай великій мотрійці маленьку тарілку». Потім викладіть на стіл, наприклад, чотири огірки, два помідори і два лимони. Запропоновані інструкції: «Дай цій мотрійці два огірки і помідор», «Дай великій мотрійці лимон та помідор», «Поклади огірок, помідор і лимон у цю тарілку» тощо. Інструктуйте повністю, і, якщо дитина не виконує все відразу, повторюйте інструкцію знову цілком, не розподіляючи на кроки. Можна також попросити дитину повторити інструкцію перед виконанням, або допомогти їй, ставлячи уточнюючі запитання. Наприклад, якщо дитина виконала тільки час-тину інструкції: «Дай цій мотрійці два огірки й помідор» і дала мотрійці тільки два огірки, можна запитати її: «Що ще хотіла мотрійка?», а потім «Помідор чи лимон?»

• Виконання інструкції, що містить декілька значущих слів або кроків. Безумовно, природніше відпрацьовувати навчання дитини, не сидячи за столом, а в побутових ситуаціях. Можна звертатися до дитини з «довгими» проханнями, що містять у собі три послідовних кроки, прохання принести два предмети, позначаючи ознаку одного з них, або місце, де він перебуває. Для того щоб переконатися, що дитина дійсно запам’ятовує інструкцію та дотримується її, а не діє відповідно до ситуації, можна пропонувати їй парадоксальні інструкції. Наприклад: «Візьми виделку та кубик, поклади у шапку», «При-неси чашку та червоні шкарпетки», «Візьми ложку під столом, поклади у ліжко». Довгі інструкції повинні стати звичайною частиною повсякденного життя. Якщо дити-на не здатна впоратися з дорученням, повторіть усю інструкцію цілком, не розподіляючи її на кроки, а якщо це не допомагає, попросіть дитину повторити, що вона по-винна зробити, або поставте їй навідні запитання.

• Запитуйте дитину, що вона робила вчора, що збирається робити надалі: «Ми йдемо гуляти. Що ти одягнеш? Ще що?» Якщо вона дає формальні або неправильні від-повіді, ставте їй навідні запитання та уточнюйте подробиці. Можна, наприклад, запитувати: «Ти на сніданок їла кашу чи суп?», «Суп був на обід чи на сніданок?» тощо.

• Грайте з дитиною в сюжетно-рольові ігри. Використовуйте в них те, що відбувалося з нею у реальному житті. Допомагайте дитині наповнювати її ігри різними подробицями. Наприклад, ляльки завітали в гості, торт на столі, а чаю немає. Як приготувати чай? Намагайтеся, щоб у грі так само були відбиті почуття вашої дитини і почуття інших людей. Вони можуть радіти, сердитися, ображатися, боятися, нудьгувати тощо. Наприклад, лялька просить купити морозиво, а їй не купують, лялька образилася. Або ляльку вкладають спати, а лялька не хоче лягати і вередує, «мама» сердиться. Намагайтеся, щоб дитина називала ці почуття.

Магазин

 Запропонуйте дитині “піти в магазин” і купити необхідні предмети, назви яких потрібно запам'ятати. Починати слід з 2-3 предметів

Чарівна торбинка

 Покладіть в непрозору торбинку 10-12 іграшок, добре знайомих дитині (фігурки тварин, машинки, різні предмети). По одній виймайте іграшки і розповідайте про їх призначення, виставте всі іграшки в ряд, щоб малюк міг добре роздивитись. Покладіть іграшки до торбинки та запросіть малюка назвати іграшку, що є в торбинці і розповісти, як з нею можна гратися. Потім пограйтесь цими іграшками з дитиною.

У бабусі в селі

 Запропонуйте послухати розповідь дівчинки Олі, яка гостювала в селі у бабусі:

 "Прокинулась Оля в бабусиній хатці вранці, а бабусі немає. Вийшла вона на подвір'я, а там гуртом зібралися кури, що клювали пшеницю. Їх загукував голосистий півень, мама-квочка з курчатами греблися у травичці. Качки, наївшись, йшли до водички. Бабуся видоїла корівку й несла молоко в дійничці, а за нею біг котик і просив молочка. Песик Жук охороняв це велике господарство."

 Розкладіть малюнки з зображенням тварин і запросіть вибрати тих, про кого розповідала Оля.

 Змінюйте розповідь і малюнки.

Повтори за мною

 Кінцем олівця вистучіть по столу певний ритм. Ритмічна фраза має бути короткою та чіткою. Запропонуйте дитині повторити ритм

День народження зайчика

 У зайчика Вухастика сьогодні день народження! До нього прийшли гості! Зайчиком буде ваш малюк, а гостями - його іграшки. Назвіть 5-8 іграшок по іменам і розсадіть за столом - чаювати. А "зайчик" пригощає гостей чаєм, нащиваючи кожного гостя по імені. Кількість гостей можна збільшувати.

Повтори одне за одним

 Грають 3-4 дитини. Першому гравцю треба назвати будь-яке слово, він його повторює і додає до нього своє. Друга дитина повторює по порядку всі слова і додає до них своє і т.д. Той, хто помиляється, вибуває з гри. Чим більше дітей, тим веселіша, але й складніша гра.

Що змінилося?

 Розкладіть на столі 5-6 предметів, які не пов'язані між собою, які неможливо згрупувати: м'ячик, книга, тарілка, молоток,груша, вазочка. Запропонуйте дитині запам'ятати, що де лежить. Коли дитина відвернеться, поміняйте місцями 2-3 предмети, а потім запитайте: "Що змінилося?"

 Для ускладнення збільшуйте кількість предметів.

Де чий портрет?

 Підготуйте 5 різнокольорових карток із наклеєними зображеннями людей: немовляти, дівчинки, юнака, жінки, діда; і 5 таких же пустих карток. Запропонуйте дитині запам'ятати картки із зображеннями, час запам'ятовування - 10 секунд. Через кілька хвилин покажіть дитині пусті картки і попросіть СКАЗАТИ, та картці якого кольору був той чи інший портрет.

Слухай та виконуй

 Назвіть кілька дій, не показуючи їх, і запропонуйте дитині відтворити ці дії в тий послідовності, у якій вони були названі.

Художник

 Ваш малюк буде "художником", а ви - "замовником". Художник уважно дивиться на свого замовника, потім відвертається і по пам'яті описує зовнішність замовника. Якщо "художник" повільно виконує завдання, натякніть йому запитанням: "Яке в мене волосся? Які очі? У що одягнута?" Треба вчити підкреслівати гарні риси, забороняється промовляти образливі вислови, що вказують на якісь фізичні недоліки.

Запам'ятай рух

 Покажіть дитині рух, що складається з 3-4 дій. Малюк має повторити ці дії - спочатку в порядку, в якому вони були показані, а потім - у зворотньому.

Розвідники

 Варіант I. Потрібно обрати "розвідника" і "командира". Всі інші діти - "загін".

 У кімнаті хаотично розставлені стільці. "Розвідник" проходить поміж стільців із різних боків. "Командир" спостерігає за діями "розвідника". Потім він проводить "загін" тим шляхом, якиу показав "розвідник". Далі вже другий "розвідник" прокладає новий шлях, і наступний "командир" повторює його.

 Варіант ІІ. У цілому гра проходить так само, тільки "командир" веде "загін" із того місця, на якому закінчив свій шлях "розвідник", і в те місце, з якого "розвідник" вийшов.

Пари картинок

 Потрібні пари картинок, пов'язаних одна з одною за змістом. Розкласти їх попарно, наприклад: олівець - альбом, вишня - малина, книжка - окуляри, дерево - ліс. Закрийте один ряд, коли малюк підтвердить, що запам'ятав, але обов'язково попередьте, що закриєте, і треба буде згадати його, користуючись другим.

 Якщо дитина легко справляється із завданням, ускладніть його, поступово збільшуючи кількість пар картинок, скорочуючи час розглядання картинок, віддаляючи зв'язок між картинками.

Зменшилося чи додалося?

 Потрібні групи по 3-4 картки із зображеннями, пов'язаними одне з одним за змістом: дерев, тварин, одягу тощо. Розклаіть їх впереміш. Запросіть дитину уважно подивитись і запам'ятати. Потім попросіть відвернутись і заберіть 4-5 картинок, які стосуються як мінімум трьох різних груп. Нехай малюк подивиться і визначіть, яких картинок не вистачає.

 В іншому варіанті можна не лише забрати картинки, але й додати нові, або ж одночасно одні забрати, а інші додати. Можна ускладнити завдання - не попереджувати про свої дії.

Картинка допомогає слову

 Візьміть 10 картинок і підберіть до них по слову, пов'язаному з картинкою за змістом. Розкладіть їх впереміш. Запросіть дитину уважно подивитись і запам'ятати. Потім попросіть відвернутись і заберіть 4-5 картинок, які стосуються як мінімум трьох різних груп. Нехай малюк подивиться і визначіть, яких картинок не вистачає.

 В іншому варіанті можна не лише забрати картинки, але й додати нові, або ж одночасно одні забрати, а інші додати. Можна ускладнити завдання - не попереджувати про свої дії.